Головна ТУРИЗМ, ВІДПОЧИНОК Нарешті знайшлися люди, що вирішили упорядкувати територію замку.
ВІДЕОРЕПОРТАЖІ

 

     Відеоканал на YouTube

Нарешті знайшлися люди, що вирішили упорядкувати територію замку.

на території замку Острозьких в Старокостянтинові Замок Костянтина Острозького у Старокостянтинові наближається до свого ювілею з початку будівництва. У 2011 році виповниться 450 років з часу, коли було офіційно засноване місто Старокостянтинів славнозвісним праукраїнським просвітителем і геніальним полководцем (62 битви і жодної програної) князем Костянтином Василем Острозьким. А розпочалося будівництво унікальної споруди в 1561 році.

Протягом кількох століть замок дійсно повністю виконував свою функцію, як оборонної системи на перетині так званого "чорного шляху". Не дивно, що його мури знають і варварські набіги татар, навалу поляків. Знали мури героїчну звитягу, знали вони і зраду. І кожного разу за усіх довелося терпіти їм.

Проте, найбільше забуття і зневага цього унікального місця південноволинського міста припадає на кінець 80-х років минулого століття на так званий період "брежнєвського застою". У Старокостянтинові тоді правила комуністична партія на чолі з першим секретарем Володимиром Фурманом. Під час його правління у 1974 році було знищено могилу визволителів міста від фашистів на території замку, під мурами вирито рів для стрільбищ, а також розбазарено, вважай розкрадено, конструктивні елементи покрівлі пам'ятки, яка знаходилася під охороною держави. Минулого року влада за це присвоїла Володимиру Фурману звання почесного громадянина.

Така ситуація тривала аж до того часу, коли у 1990 році місцева організація НРУ підняла питання збереження пам'яток архітектури та старовинної забудови міста. Спочатку за сприяння керівництва виконкому районної ради, а згодом і міської ради навіть було розпочато реставраційні роботи, зроблено чимало по збереженню комплексу. Проте, у 1998 році до влади у місті прийшов комуніст родом із села, якому, схоже, почуття гордості за своє місто були не зрозумілі. І от реставраційні роботи зачахли, до того ж ще й почалися кримінальні справи навколо використання коштів, які виділялися на реставрацію.

Біля Домініканського собору, який захоплено московськими ченцями попри здоровий глузд і закони зводяться тепер примітивні споруди До консервації того, що вдалося зберегти наступного разу повернулися уже під кінець першої каденції нинішнього міського голови Миколи Мельничука, який до цього часу вже "зачистив" місто від історичної зпадщини. Ринкову площу, Домініканський собор і його територію, історичну вулицю Меджибізьку (тепер Грушевського) було віддано у приватні руки, чим повністю остаточно зруйновано історичне тло, на якому замок Острозького міг бути справжнім діамантом у загальній прикрасі міста. Так що перекриття замку не відіграло хоч якоїсь відчутної ролі у зміні ставлення до історико-культурної спадщини.

Тепер залишається лише співчувати місту, яке перетворилося у символ невігластва і марнославства.

Саме в умовах, коли на культуру місцева влада і, тим більше, держава не виділила коштів, щоб хоч якось можна було говорити про утримання такої пам'ятки, як замок Костянтина Острозького, збереження лягає цілком і повністю на совість і особистий авторитет тих, хто на ділі є хранителем душі народу. Можна по-різному оцінювати діяльність завідувача міським відділом культури Василя Муляра. Але він ще цілком щиро обурюється, що табличка, яка висіла десятки років і нагадувала про велике значення пам'ятки, зникла. Він звинувачує у цьому мародерів за металом, хоча причина, звісно, не стільки у злодюжках.

Можна Муляра В.І. критикувати за те, що минулого року на відділ культури міською радою виділено катастрофічно мізерну суму коштів, можна критикувати за те, що частину навіть виділених коштів чиновники умудряються пустити поза відділом культури, але не можна звинуватити Василя Муляра у відсутності бажання і натхнення піднімати культуру навіть тоді, коли в інших опускаються руки.

Так сталося і цього разу. Коли знищено переважну частину історичних пам'яток, коли від вандалізму не можна було уберегти переважну частину споруд, у тому числі будинок, де, за твердженням спеціалістів, побував Тарас Шевченко, Василь Ігорович наполегливо власним прикладом демонструє нескореність. Він організував групу таких же не байдужих людей і вони не тільки прибрали багаторічні завали, але й взялися за ремонт замкового муру. Принаймні, основною метою такого заходу є збереження муру від подальшого руйнування. Допомогу у цій справі отримав від колективу школи №8 та директора Тетяни Скрижевської. Звичайно, багато хто не може змиритися, що завдяки старанням кількох малаосвічених людей, які були останнім часом біля місцевого керма, назавжди поховано мрію відродження Старокостянтинова як потужного центру національної культури і туризму. Вже не чути ідей відродження академії, ніхто не згадує про потужний мистецький арсенал справжніх майстрів, якими дуже багате місто. Та скільки ще було розумних кроків зроблено, щоб сьогодні констатувати передчасну кончину старого Костянтинова.

 

Заощадливі мешканці камінь з мурів вирішили використати на будівництво хлівів для свиней. Мабуть це правильно і всіх влаштовує, а то якась спадщина…

 

Коментарі  

 
+1 #2 Котенок Кузя 13.08.2010 06:55
Быдло, весь город испохабили новостройками, все старое разрушено..... А ведь мог бы быть красивейший город.........
Цитувати
 
 
+1 #1 Петро Володимирович 25.05.2010 10:35
Нелюди, навіщо табличку вкрали. Лежить десь у пункті прийому металу. Міліція нехай шукає!!!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити